Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2015 року Справа № 911/5057/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П.,суддіБакуліна С.В., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства "Регіональні електричні мережі"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 рокуу справі№ 911/5057/14господарського судуКиївської областіза позовомДочірнього підприємства "Житомирська механізована колона" публічного акціонерного товариства "Київсільелектро"доДержавного підприємства "Регіональні електричні мережі"простягнення 2 020 123, 46 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Іванчук В.І. генеральний директор, Клинчук І.В. дов. № 04/01 від 12.01.2015 року,- відповідача:Мажирін І.О. дов. № 34 від 15.08.2014 рокуВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Житомирська механізована колона" публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" (далі за текстом - то ДП "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсільелектро") звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" (далі за текстом - ДП "Регіональні електричні мережі") про стягнення 2 020 123, 46 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 23.12.2014 року у справі № 911/5057/14 позовні вимоги ДП "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсільелектро" задоволено: стягнуто з ДП "Регіональні електричні мережі" на користь ДП "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсільелектро" 1 705 396, 15 грн. основної заборгованості, 55 507, 14 грн. 3 % річних, 259 220, 17 грн. інфляційних втрат та 40 402, 47 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ДП "Регіональні електричні мережі" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Київської області від 23.12.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 року у справі № 911/5057/14 апеляційну скаргу ДП "Регіональні електричні мережі" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 23.12.2014 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ДП "Регіональні електричні мережі" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 23.12.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 року у справі № 911/5057/14 та прийняти у справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 627, 628, 629, 837, 875, 879 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 34, 82, 83, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 16.04.2015 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Бакуліної С.В., суддів - Рогач Л.І., Яценко О.В. (доповідач) касаційна скарга Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 07.05.2015 року.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 22.04.2015 року № 03-05/662 для розгляду касаційної скарги у справі № 911/5057/14, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Рогач Л.І., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Бакуліна С.В., судді Прокопанич Г.К, Яценко О.В. (доповідач).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.04.2015 року, в порядку ст. 1211 Господарського процесуального кодексу України, заяву ДП "Регіональні електричні мережі" про зупинення виконання рішення господарського суду Київської області від 23.12.2014 року задоволено, зупинено виконання рішення господарського суду Київської області від 23.12.2014 року у справі № 911/5057/14 до закінчення касаційного провадження.

Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 05.05.2015 року № 03-05/714 для розгляду касаційної скарги у справі № 911/5057/14, у зв'язку із зайнятістю судді Прокопанич Г.К. та закінченням періоду тимчасової непрацездатності судді Ходаківської І.П. сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківської І.П., судді Бакуліна С.В., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.08.2012 року ДП "Житомирська механізована колона" ПАТ "Київсільелектро" (генпідрядник) та ДП "Регіональні електричні мережі"( замовник) укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти № 30/12, відповідно до умов якого генпідрядник зобов'язується у 2012 році виконати роботи, зазначені в локальних кошторисах, що додаються, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи: реконструкція КЛ - 6 кВ "ПС 9-110-Гаевого 1" № 1, № 2, "ПС-9-110-Гаевого 2" № 1, № 2 м. Горлівка. Ціна Договору тверда і становить 1 908 326, 40грн., в т.ч. ПДВ, та складається з вартості будівельно-монтажних робіт.

Судами встановлено, що додатковою угодою від 21.12.2012 року № 1 до вказаного вище Договору, сторони продовжили строк дії Договору до 31.12.2013 року.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст. ст. 525 - 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що за актами приймання виконаних будівельних робіт (типової форми № КБ-2в) за серпень 2013 року здійснено робот на суму 1 705 396, 15 грн. та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (типової форми № КБ-3) від 30.08.2013 року, виконано на суму 1 705 396, 15 грн., що підписані уповноваженими представниками обох сторін.

Так, позивач, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення коштів, мотивуючи вимоги тим, що відповідач порушує умови договору в частині здійснення оплати за виконані підрядні роботи. На адресу відповідача направлена претензія щодо сплати боргу, але претензія залишена без задоволення, борг в розмірі 1 705 396, 15 грн. не сплачений. Також, позивач просить стягнути суму боргу з урахуванням 3 % річних та інфляційних втрат.

Згідно ст. ст. 837, 854 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Положеннями ч. 5 ст. 321 Господарського кодексу України передбачено, що в разі коли договором не передбачено попередньої оплати виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підряднику зумовлену договором ціну після остаточної здачі об'єкта будівництва, за умови, що робота виконана належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, суди дійшли до вірного висновку про те, що згідно наведених норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у підрядника права вимоги оплати виконаних будівельних робіт за договором підряду є виконання ним робіт належним чином і в погоджений строк, у відповідності до проектно-кошторисної документації, а саме належне виконання зазначених робіт - є обов'язком підрядника.

Судами встановлено, що за умовами Договору та додатків до нього, строк виконання робіт становить 120 календарних днів з моменту підписання договору, передачі будівельного майданчика, при цьому, даний строк не пов'язаний з подальшим погодженням чи затвердженням куратора чи інших осіб.

Положеннями п. 6.3. Договору сторони погодили, що на позивача покладається обов'язок виконати роботи у встановлений сторонами строк.

Згідно п. 4.1. Договору розрахунки за виконані роботи проводяться в безготівкової формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок протягом 30-ти банківських днів після підписання актів приймання робіт по формі КБ2, КБ 3.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено акти форми КБ-2, КБ-3, які підписані обома сторонами та скріплені печатками без будь яких зауважень. З актів приймання-передачі робіт, банківських виписок щодо руху коштів вбачається, що відповідачем не оплачені роботи на суму 1 705 396, 15грн.

Також, судами встановлено, що наявна заборгованість підтверджується податковими накладними, оборотно-сальдовою відомістю відповідача.

Направлений на адресу відповідача акт звіряння розрахунків, не повернутий, заперечень щодо суми заборгованості не має.

Необґрунтованими є посилання скаржника на те, що довідки за формою КБ 2, КБ 3 не містять візи куратора замовника з огляду на наступне.

Згідно ч. ч. 4, 6 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою. Зміст ст. 882 ЦК України не передбачає іншого способу оформлення передачі робот, виконаних за договором підряду, ніж акт.

Замовник, згідно ст. 853 Цивільного кодексу України зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Положеннями ст. 844 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

На підставі ст. 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконати всі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді або в електронній формі. Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно ч. 198.1., 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що зі спірних операцій позивачем виписано відповідачу податкову накладну за операціями з отримання послуг. Копія податкової накладної з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача в розрізі контрагентів наявна в матеріалах справи.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судами встановлено, що обов'язок здійснити оплату за виконані роботи у відповідача виник у строк до 01.10.2013 року, а тому обґрунтованим є висновок судів про те, що відсутність візування куратором актів за формою КБ2, КБ3 не звільняє відповідача від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи той факт, що відповідач не відповів на претензію щодо сплати боргу, акт звірки станом на 27.10.2014 року не підписаний, не повернутий, зауважень чи спростувань щодо суми боргу відповідачем не наведено, погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що вимога про стягнення боргу є обґрунтованою.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками господарських судів про задоволення позовних вимог з урахуванням річних та інфляційних втрат.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржників не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 року у справі № 911/5057/14 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 року у справі № 911/5057/14 залишити без змін.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська СуддіС.В. Бакуліна О.В. Яценко